View Large
С. В. Зайков1, д-р мед. наук, професор,
П. В. Гришило2, канд. мед. наук,
О.В. Катілов3, канд. мед. наук, доцент,
А. П. Гришило2, канд. мед. наук
1 Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика,
2 Центр алергічних захворювань ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України»
3 Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
Д-р мед. наук, професор
С.В. Зайков
Канд. мед. наук
П.В. Гришило
Канд. мед. наук, доцент
О.В. Катілов
Канд. мед. наук
А.П. Гришило
Останніми роками істотно змінилися сформовані раніше уявлення про значущість проблеми риніту серед різних груп пацієнтів, а також про підходи до його класифікації, діагностики, лікування, профілактики та прогнозу [1, 6, 10, 11]. У постійно оновлюваних документах Програми ВООЗ «Алергічний риніт та його вплив на астму» (ARIA) у співпраці з GA2LEN і AllerGen послідовно звертається увага лікарів різних спеціальностей на високу поширеність риніту, його негативний вплив на якість життя, здатність до навчання і праці, системний характер захворювання, особливо у дітей, потенціювання ризику розвитку бронхіальної астми (БА), значні економічні втрати для пацієнтів, їх сімей та суспільства загалом [4, 11, 20, 21]. Так, риніт традиційно відносять до числа найпоширеніших захворювань, оскільки, за узагальненими даними, в різних країнах світу не менш ніж 600 млн чоловік страждає на риніт, а його поширеність в популяції коливається від 10 до 40% [13, 19, 28].
