View Large
Хронічний риносинусит (ХРС), який визначається як «ураження пазух, що триває понад 3 місяці на рік», діагностується у 15,5 % всього населення Сполучених Штатів та протягом багатьох років вважається другим за поширеністю серед усіх хронічних захво-рювань [1-3]. Визначення хронічного рино-синуситу, як правило, включає в себе наяв-ність назальних поліпів або назального по-ліпозу (НП). Хворі на хронічний риносину-сит з назальними поліпами складають 5 % від загальної кількості пацієнтів, що звер-таються до оториноларингологів та 4 % від загальної кількості пацієнтів, які звертають-ся до алергологів [4, 5]. Разом з тим існують інші дані про те, що дане захворювання ви-являється у 15-25 % оториноларингологіч-них хворих [6, 7].
Проблема хронічного риносинуситу з назальним поліпозом за останні десятиріччя набула особливої гостроти і є однією з ак-туальних проблем не тільки європейської, а й української медицини [8]. В Одеській об-ласті хворі на НП складають 15,4 % від чис-ла госпіталізованих до ЛОР-стаціонару, пік захворюваності (29,4 %) припадає на вікову групу 51-60 років, а співвідношення чоло-віки/жінки складає 64 %/36 % [9]. Аналогі-чні показники спостерігаються в Харківсь-кій та Вінницькій областях [11, 12]. Актуа-льність вивчення проблеми хронічного ри-носинуситу з назальним поліпозом обумов-лена тим, що вона тісно пов’язана з понят-тям якості життя пацієнта [12].
Клінічно термін «поліпоз носа» об’єд-нує всі види НП, які локалізуються в зоні решітчастої кістки, середнього носового ходу, середньої носової раковини і вигля-дають як сіро-голубі вип’ячування. На сьо-годні не існує адекватного визначення наза-льних поліпів або назального поліпозу. За медичним словником Стедмана, поліп – це загально описовий термін, який визначає будь-яку масу тканини, яка випинається назовні або над нормальним рівнем поверх-ні, і таким чином макроскопічно виглядає як напівсферична, сферична або неправиль-ної форми горбовидна структура, яка росте з відносно широкої основи або з тонкого стебла [13]. Європейським ринологічним товариством та Європейською Академією Алергії та Клінічної Імунології (ЄААСІ) досягнуто консенсусу, що хронічний рино-синусит є основним захворюванням, а наза-льний поліпоз – його субпопуляцією [14, 15]. Гістологічне дослідження поліпів до-зволяє провести приблизну диференціацію між еозинофільними поліпами, які склада-ють приблизно 65-90% і нейтрофільними поліпами – 15-20% всіх випадків [16].
Клінічна діагностика ХРС з НП не ви-кликає складнощів. У більшості пацієнтів діагностика здійснюється на підставі оцінки симптомів та їх тривалості [15].
